ВИДІЛЕННЯ ПОРІД-КОЛЕКТОРІВ У ГЕОЛОГІЧНОМУ РОЗРІЗІ ВІЗЕЙСЬКИХ ВІДКЛАДІВ ЛИПОВОДОЛИНСЬКОГО РОДОВИЩА

Анотація

В статті розглядається питання виділення порід-колекторів у геологічному розрізі візейських відкладів Липоводолинського нафтогазоконденсатного родовища на основі комплексного аналізу даних геофізичних досліджень свердловин (ГДС). Візейський ярус представлений нижнім та верхнім під’ярусами, що складаються з теригенно-карбонатних товщ, які формують ряд перспективних продуктивних горизонтів. Основна увага приділяється визначенню двох типів порід-колекторів: теригенних (пісковики та алевроліти) та карбонатних (вапняки нижньовізейської «плити»), які відрізняються літологічним складом, структурою порового простору та фізичними властивостями. Для теригенних порід характерна відносно однорідна пористість та чітке відображення у геофізичних полях, що забезпечує ефективне виділення колекторів традиційними методами. Натомість виділення карбонатних колекторів ускладнюється різноманітністю типів пористості, включаючи вторинну тріщинну та кавернозну, що впливає на відображення геологічних параметрів у даних ГДС.

У роботі запропоновано комплексну методику зіставлення базових та нормалізованих (масштабованих) кривих різних геофізичних методів (гамма-каротаж, акустичний каротаж, боковий каротаж, нейтронно-гамма каротаж та імпульсний нейтрон-нейтронний каротаж) для підвищення точності виділення колекторських товщ. Методика передбачає визначення потенційних пластів-колекторів за перевищенням значень нормалізованих кривих над базовими, що дозволяє виділити теригенні та карбонатні пласти з високою достовірністю. На прикладі свердловини №26-Липоводолинська виконано побудову планшета кривих ГДС та визначено інтервали пластів, результати яких підтверджуються фактичними промисловим припливами нафти та газу.

Дослідження виявило, що при застосуванні різних комбінацій каротажних кривих інтервали з ознаками колектора виділяються дещо по-різному, що свідчить про присутність декількох типів пористості в породах геологічного розрізу. Аналіз сучасних закордонних і вітчизняних досліджень показав, що інтеграція різних методів ГДС та застосування математичних моделей і методів машинного навчання є доволі перспективним напрямком для покращення точності виділення колекторів у складних карбонатних родовищах.

Результати роботи підтверджують практичну ефективність запропонованого підходу та його можливість використання при геологічному моделюванні, оцінці запасів та плануванні розробки родовищ нафти і газу із подібними геологічними умовами. Робота також вказує на необхідність подальшого розвитку методик інтегрованого аналізу даних ГДС та адаптації їх до локальних особливостей будови порід-колекторів для підвищення точності їх виділення в геологічному розрізі свердловин.